«Роттердам-2007. Місто архітектури.»

Бiєнале : «Power – producing the Contemporary City» .

Sites & stories - розповіді про новобудови.

Ракурси.

Голландія багато чому навчить кожного європейця. Недивно, що з неї почав “ліпити” свої реформи цар Петро. Шкода, що не взяв самого головного – демократичних традицій і толерантності, тоді був би і флот, і архітектура, і європейська держава. Зрештою, це нам потрібно, а не Росії...

При такому як тут рівні урбанізації розподіл на міста досить умовний, від Амстердаму до Роттердаму 40 хв., суперсучасним поїздом, ще менше до Гааги, Дельфту та інш. Інфраструктура Роттердамського порту займає більше 70 км гавані і досі утримує першість в світі по вантажоперевезеннях. Місто Роттердам в самому гирлі цієї гавані не більше п'ятої частини всієї території великого порту.

Починається все в Амстердамі, навіть трохи раніше – в Скіпхолі, головному аеропорті Європи. Вражає свято здорового глузду, все зрозуміло по інформативності архітектури, абсолютно раціонально, розумно і прозоро. По прямій з салону літака до електрички на Амстердам. Без штовханини і галасу італійського Мілану (дякуючи нашому туроператору залетіли “по дорозі” і туди), без нав'язливого сервісу, все по інформаційним табло і кредитним карткам, менше особистих контактів при максимумі інформації.

Тут до місця буде пригадати наш “самий красивий вокзал Європи”, де закопані мільйони в граніт і плітку, а ескалаторів з конкурсу на платформи немає, платформи низенькі, метро – через площу.

До Амстердаму. Часто порівнюють його з Венецією, можливо, але мені, більше нагадав він Лондон, по щільності міських функцій, по якості середовища і... англійською всіх перехожих.

Толерантність...

- до всього ненормативного в решті світу, при абсолютному раціональному порядку в функціонуванні міста. Транспортна інфраструктура, сервіс, інформативність, все вражає своєю досконалістю. Тут пригадується, що майже в такому вигляді ти запам'ятав це місто по роботах Пітера де Хоха, Вермеера Дельфтського, Франса Хаальса і всіх тих великих “малих голландців”, які склали славу голландського живопису “золотого” ХVII століття. І сюжети тих картин можна впізнати через 3-4 століття! Таж піскоструєна і промита цегляна кладка стін, чорно-охриста плитка на підлозі і тротуарах, ті ж підємні мости і канали.

Лібералізм...

- при “вседозволеності” всі платять податки, суворо дотримуються “правил”, в т.ч. і дорожнього руху, немає розкішних авто на вулицях, маса велосипедів, нікого не обмежують, але всі дотримуються “норми”, норми у всьому, в т.ч. і в модерній архітектурі. Ця норма стосується масштабу, висоти, пропорцій, співвідношення старого і нового.

Демократія...

- тут треба зазирнути в історію Голландії і в історію культури. Допитливих відсилаю до книжки П. Вайля “Гений места”(глави: Амстердам П.де Хооха, Харлем Ф. Хаальса). 400-річна традиція міського самоврядування, професійних цехів, добровільної народної самооборони. Перша буржуазно-демократична революція, перша в Європі парламентська демократія, при тому що і королева досі править і вітає вас з кожної Євро. Амстердам – це європейський Нью-Йорк, по різнокольоровості та вільним можливостям для творчого прояву кожного (перша назва Нью-Йорку – Новий Амстердам).

Облишимо політику, повернемось до наших вражень від бієннале. В 2007 році Роттердам оголосив себе Містом архітектури, принагідно організувавши регулярні бієннале архітектури. Протягом року тут проводять виставки, акції та дискусії, присвячені сучасній (актуальній) архітектурі.

Паралельно, програма «Місця і розповіді» пропонує ознайомитись з найбільш актуальними витворами найсучаснішої архітектури Роттердаму. Отримавши в офісі біеннале аудіо-гід на англійській, можна ознайомитись з 40 будівлями, репрезентуючи ми етапи розвитку архітектури Роттердаму в ХХ столітті.

Про кожний об'єкт розповідає архітектор чи господар будинку, іноді проводяться міні-виставки або невідь вистави.

На приклад, акція «Межи вогню» була присвячена пам'яті бомбардування Роттердаму німцями в 1940 році, тоді майже весь центр міста був знищений. Межи, до яких дійшов вогонь, впізнаємо по контрастам старої та нової забудови. На камерні площі біля морського музею давно стоїть відома скульптура – «Пам'ятник зруйнованому Роттердаму».

Цьогорічна - 3 Міжнародна архітектурна бієннале, присвячена темі «Power - всі сенси цього слова: сила, влада, енергія , тощо – producing the Contemporary City» (див.: www . biennalerotterdam . nl ).

Виставка «Сила візії» в Кунстхалле, пробує зазирнути в майбутнє, десь у 2050 р., коли 2/3 населення Землі скупчиться в містах. Також доступні експозиції: «Нове гольдське місто», «Кращий світ – інші джерела енергії», «Форма і місто». Візіонерство, як метод роботи кураторів виставки, пропонує молодому поколінню архітекторів зазирнути та знайти відповіді викликам майбутнього.

Вражає увага суспільства до проблем архітектури, та відповідальність і професіоналізм організаторів бієннале. Ще рік тому куратори виставки попросили п'ять команд теоретиків та практиків проаналізувати можливі впливи глобальних процесів на майбутнє урбанізації. Ними виявлено 5 факторів впливу на урбанізацію: міграція, страхи, комерція, туризм і репрезентація(?!). Відповідно розділили експозицію на 5 розділів, та запропонували молодим архітекторам з різних країн розробити стратегію архітектурної протидії кожній з названих сил. Для цього кожна команда обрала місто, де ці сили виявлені найбільш яскраво.

Цікаво, що до проекту «Сила(влада, енергія) візії» увійшли 14 міст (відібраних з понад 100 пропозицій), за результатами факторного аналізу:

•  Фактор комерціалізації – Глобальний капітал – «корпоративні міста» : Нью Джерсі(США), Бусан (Півд.Корея), Лоян (Китай);

•  Фактор репрезентації – «столичні міста»: Астана (Казахстан), Москва (Росія), Бейрут (Ліван);

•  Фактор страху – «приховані міста»: Іоганесбург (ПАР), Суета (Іспанія);

•  Фактор туризму – «видовищні міста»: Гавана (Куба), Інсбрук (Австрія), Рим (Італія);

•  Фактор міграції – «неформальні міста»: Сан-Паулу (Бразілія), Мехіко (Мексика), Тихуана (Мексика)/ Сан-Діего (США).

Перелічені міста, відповідно домінуючим факторам впливу, надали велику кількість варіантів архітектурного вирішення глобальних проблем.

Так, наприклад, столичні міста і в ринкових умовах повинні відображати домінуючу в суспільстві ідеологію, майже абсолютистські режими в Астані та Москві диктують появу ідеального міста-столиці серед пустелі або мегаполісу з усіма ознаками адміністративного, економічного та культурного центру країни.

Туристичні міста перестають відповідати потребам суспільства, коли становляться жертвами гонитви за іміджем, викривленим престижем (цікаво для нас в контексті Евро-20012). Архітектура сучасного міста повинна відображати уяву суспільства про майбутнє, яскравим прикладом такого підходу власне і є Роттердам.

Володимир Приймак – канд. архітектури, член архітектурно-містобудівельної ради (АМР).